Згідно з Указом Президента (№ 1245/2000, від 17 листопада 2000 року), 22 червня в Україні відзначається День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

22 червня 1941 року попри таємні угоди, співпрацю та палкі завіряння у дружбі, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря; перші німецькі бомби цього дня впали і на Київ. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 рр. як складова, але основна частина Другої світової війни.

Український напрям, за планом «Барбаросса», був одним з найголовніших. Попри героїзм і мужність військових, на початок грудня 1941 року війська вермахту окупували практично всю територію України. Дехто з українських націоналістів наївно сподівався, що «звільнившись з-під московсько-більшовицької окупації... Україна увійде до складу нової Європи як великий і вільний народ...» (так писала газета «Українське слово» у вересні 1941 року), але досить скоро стало зрозуміло, що це не входить у плани Гітлера. Німці зовсім не збиралися організовувати не тільки формально незалежну (як то було у 1918 році), а навіть скільки-небудь автономну Україну.

Метою нацистського режиму були підкорення та колонізація України, винищення її людності (українців, згідно з «расовою теорією» вважали «неповноцінним народом», який не може мати власної держави, натомість мусить працювати на інших). Майже одразу територія тодішньої УРСР була поділена й вкрилася мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей було розстріляно в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Рівному та ін.

Страшною трагедією часів окупації стало винищення мирного населення в Бабиному Яру в Києві, де тільки за перші п'ять днів починаючи з 29 вересня 1941 року розстріляли 150-160 тис. мирного населення, в основному євреїв. А всього там за роки окупації загинуло понад 220 тис. чоловік різних національностей, у тому числі - військовополонених. Усього за роки окупації в Україні загинуло 3,9 млн цивільних людей. До Німеччини з нашої держави було вивезено близько 2,4 млн чоловік. Сотні тисяч з них загинули.

Протягом Другої світової війни бойові дії двічі прокотилися усією територією України. Харків, одне з найбільших міст України, переходило з рук у руки чотири рази.

Про втрати, яких завдали Україні загарбники, можна судити з того, що лише прямі збитки становили близько 285 млрд крб., або 42 % загальних втрат республіки від окупації. На території України було зруйновано й спалено 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 1916 залізничних станцій, 27 725 колгоспів, 1227 МТС, 873 радгоспи, 18 тисяч лікувальних закладів, 32 930 шкіл, технікумів, вишів і науково-дослідних інститутів, 19 200 бібліотек. Понад 10 млн чоловік лишилися без житла. Втрати сільського господарства становили до третини загальної суми втрат республіки. Україна була перетворена на суцільне попелище.

У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів як серед військових, так і серед цивільного населення. Таким наслідком виявилось зіткнення двох тоталітарних режимів.

22 червня 2016 року в рамках заходів до Дня скорботи колектив Посольства України в ОАЕ вшанував хвилиною мовчання пам'ять жертв війни в Україні, також у дипустанові було приспущено Державний прапор України.